Огляд тест-драйву: Ford Granada
Після певних проблем, з якими компанія Ford зіткнулась на початку 70-х, з’явилась необхідність у створенні автомобіля, який би став беззаперечно привабливим для покупців. Таким чином, весною 1972 року було випущено Ford Granada. Випуск даного автомобіля проходив як у Сполучених Штатах, так і у Європі. Щодо зовнішності новачка, то він походив на більш габаритну та привабливу версію Cortina. По суті, він використовував ту саму ходову частину та підвіску. Усі зміни були направлені на те, щоб відкрити компанії Ford двері до ринку розкішних автомобілів. Новий автомобіль від Ford отримав ту конструкцію, яка стала однією з візитівок американського автовиробника. Компанія була настільки впевнена у своєму творінні стверджуючи, що Ford Granada повністю відповідає стандартам таких європейських брендів, як BMW та Mercedes, але за менші гроші.
Враження від їзди
Незважаючи на зовнішню подібність, седан Granada зовсім не схожий на Mercedes в плані управління. Седан Ford Granada трохи пружинив та мав недемпфовану манеру їзди. Але, як не дивно, він впевнено входив в повороти із хорошим контролем корпусу. Водія радував і хороший зворотній зв'язок керма. Дороги даний автомобіль притримувався просто чудово, особливо, якщо взяти до уваги, той факт, що він був типовим американцем. Рівень шуму у версіях, як на дві, так і на чотири двері, дуже низький. Рівень загальної вібрації теж був значно нижчим, ніж у його колег. Сьогодні можна сказати, що Granada це функціональний транспортний засіб без надмірностей, призначений для повсякденної їзди.
Детально про автомобіль Ford Granada
Інтер’єр
Керівники компанії Ford одразу зрозуміли, що їх чергове творіння має стати розкішнішим та витонченішим, щоб задовольнити вимоги європейського ринку. Винятково високий рівень оснащення салону навіть у базових моделях став результатом бажання компанії створити абсолютно новий автомобіль. Дизайн окремих передніх сидінь став серйозним відходом від типової американської практики. Такі сидіння забезпечували кращу підтримку та могли бути краще підлаштовані під потреби водія або пасажира. Водійська позиція даного автомобіля була достатньо високою, що сприяло хорошій панорамній видимості. В обох версіях автомобіля сидіння вкривались накладками зі штучної шкіри, у той час як нижні частини сидіння були вкриті м’яким кашеміром. В якості опції можна було обрати шкіряне оздоблення сидінь у моделі Ghia. Підлога та дверні панелі були вкриті килимовим покриттям з низьким ворсом. Приладова панель та окремі частини дверних панелей були оздоблені накладками зі штучної деревини. Пізніше таке оздоблення стало доступним лише у моделях Ghia. Підлокітники, європейського типу, з інтегрованими дверними ручками були доступні в обох комплектаціях. Механізми відкривання дверей розміщувались під підлокітниками. Набір приладів, як правило, був неповний. Автомобілю явно не вистачало тахометра на приладовій панелі. Європейські моделі могли бути, також, оснащені: підсилювачем гальм, тонованим склом, заднім вікном з підігрівом та годинником.
Екстер’єр
Відповідно до світових стандартів, це був зовсім не маленький автомобіль. Вмістити він міг п’ятьох пасажирів. Новий Granada став на майже 13 сантиметрів коротшим та трохи нижчим, проте, більш просторим всередині, ніж його попередник. Він дуже походив на європейця Mercedes 280. На момент запуску седану Granada, компанія навіть визнала, що свідомо запозичила такий елемент, як решітка радіатора у Mercedes. Розробників Ford неабияк надихнула і функціональність екстер’єру автомобілів Mercedes. Можна навіть подумати, що американські інженери поставили собі за мету створити продукт подібний до славетного Mercedes. Але, передусім, основою філософії нового Granada стала функціональність. З точки зору аеродинаміки, квадратний дизайн задньої частини став просто ідеальним. Загалом, існує декілька джерел стилю Granada, включаючи Ford і Lincoln-Mercury у США та Ghia у Європі. Подібність нового седану відмічалась у лінії даху, пласких бічних лініях, габаритних вогнях та гостроті лінії скління у задній частині автомобіля. Мабуть тому, Ford Granada з одного боку нагадує Mercedes 280, а з іншого є відмінним від будь-якого іншого транспортного засобу, який можна зустріти на дорозі. У 1973 році діапазон Granada розширився до двох типів кузова: дводверний або чотиридверний седан з малим заднім боковим вікном. З’явились і два варіанта комплектації: базова модель та топова Ghia з м’яким верхом, килимовим покриттям для багажного відділення, цифровим датчиком часу та вмонтованими у дах поручнями.
Розробники даного автомобіля витратили не мало часу, щоб з’ясувати плюси і мінуси використання підрамників і цільної автомобільної конструкції. Вони розуміли, що цільні конструкції сприяють вищому рівню шуму у салоні, у той час, як підрамники його навпаки понижують. Але параметри керування при цілісній конструкції набагато кращі, ніж при використанні підрамників. Отож, інженери Ford обрали цілісну конструкцію, але доповнили її своєрідними структурованими дугами для пониження рівня небажаного шуму у салоні.
Базова комплектація
Варіант Granada Sports купе, який з’явився у 1977 році, запропонував покращену комплектацію. Моделі Sports Coupe і S постачались з надміцною підвіскою, стилізованими сталевими колесами, унікальними розділовими полосами кузова та окремими сидіннями. Модель ESS (Європейський спортивний седан), яка випускалась з 1978 по 1980 рік, замінила моделі Sports Coupe і S. Моделі Sports Coupes і ESS, оснащені окремими сидіннями, можна визначити за наявністю літери «Р» на наклейці даних автомобіля та краю двері водія. Моделі, також, мали затемнене хромування.
Опційне обладнання
Опційними для моделі ESS були сталеві диски коліс та унікальні жалюзі м’якого даху. До переліку опційного обладнання базової моделі входили триступінчаста автоматична коробка передач та її перемикач, розташований на підлозі. В якості опції можна було обрати і шкіряне оздоблення сидінь у моделі Ghia.
Під капотом
Стандартним двигуном для даного автомобіля вважався 4.1-літровий на шість циліндрів, який комплектувався триступінчастою механічною коробкою передач. Перемикач, розташований на рульовому колесі, був стандартним, а на підлозі – опційним. Триступінчаста автоматична коробка входила до переліку опцій. 5.0-літровий двигун V8 можна було поєднати або з механічною, або автоматичною коробкою. 5.7-літровий V8 було запропоновано лише у комплекті з автоматичною коробкою. У 1976 році з’явилась чотириступінчаста механічна коробка передач. Деякі автомобілі були оснащені каталізаторами. Для того, щоб дозволити використання неетильованого палива всі двигуни були оснащені індукційно загартованими сідлами клапанів. Починаючи з 1975 року, транзисторне запалювання постійної дії стало стандартним для усіх двигунів.
