Огляд тест-драйву: Ford Econoline
Працьовитий Ford Econoline, також відомий як Ford E-Series та Club Wagon, з’явився у 1961 році. Автомобіль, представлений у кузові мінівен та фургон, швидко завоював довіру публіки і у середині 80-х став один із найкраще продаваних транспортних засобів комерційного призначення у США. Лідером у своєму сегменті він залишався понад два десятка років. За свою 52-річну кар’єру він з усією відповідальністю ставився до виконання обов’язків по перевезенню пасажирів та транспортуванню вантажу. Нажаль, його спіткала доля більшості автомобілів XX століття. У зв’язку зі зростанням популярності кросоверів та позашляховиків, все менше і менше людей обирали старі фургони та мінівени. Орієнтуючись на попит, компанія-виробник скорочувала фінансування цього сегменту, в результаті чого Ford Econoline не міг змагатись з сучасними транспортними засобами в плані зовнішньої привабливості та динаміки ходу. Між тим, компанія Ford у 2005 році зважилась на оновлення і фургон отримав нову решітку радіатора. Виробництво автомобілів було припинено у 2013 році. На зміну прийшов сучасний Ford Т-Series.
Враження від їзди
Автомобілі Ford Econoline їздять як коробкоподібні, застарілі транспортні засоби на три тонни. Рульове управління «в’яле», а гальма занадто «м’які». За відсутності контролю стабільності, Econoline важко справлятись з мокрими або слизькими дорогами. А зважаючи на габарити та вуглувату стилізацію, розгледіти, що відбувається по сторонах або позаду автомобіля важко. У автомобіля неймовірно великий радіус розвороту, що ускладнює повсякденне використання у місті. Крім того, при входженні в повороти відчувається значний крен корпусу. Єдине, що не викликає нарікань, це потужність двигунів. Її вистачає для того, щоб не відставати від сучасного трафіку, особливо коли автомобіль без вантажу. Основними сферами використання Econoline вважаються доставка, розвіз дітей з дитячого садка та буксирування. Але якщо у вас відсутня необхідність розміщення дев’ятьох пасажирів або ви не зацікавлені у комерційному використанні автомобіля, варто звернути увагу на більш сучасні варіанти.
Детально про автомобіль Ford Econoline
Інтер’єр
Внутрішня стилізація була більш-менш різноманітною, але варіації знову таки стосувалась практичності. Так, пасажирська модель автомобіля пропонувалась у версії на 7, 8, 11, 12, 14 та 15 пасажирів. Внутрішнє оздоблення вкрай практичне. Але яким би масивним не видавався салон, навіть при видаленому задньому сидінні, вантажний простір складав всього 7.3 м3, у порівнянні з 13.4 м3 у Dodge Sprinter. У версії EconoCargo для збереження тепла була використана прокладка з пінопласту, що давало автомобілю переваги при використанні у сфері харчової промисловості. Відповідаючи утилітарній спрямованості, салон оснастили системами відсіків та стійок, які спочатку виготовлялись зі сталі, а пізніше – з композитних матеріалів. Приладова панель була вкрита чорним, міцним пластиком.
Екстер’єр
Практичність, на яку від початку був націлений Econoline, виключала вишуканість. Стилізація була настільки прямолінійною та нехитрою, наскільки це можливо. Крім того, розробники не заморочувались з приводу сучасних тенденцій в сфері освітлення та дизайну коліс. Зовні комплектації відрізнялись одна від одної тільки завдяки наявності хромованих бамперів та двотонного забарвлення. Доволі часто, Econoline використовувались як автомобілі швидкої допомоги, що само по собі унеможливлювало розкішне оздоблення. Для надання автомобілям більшої виразності та адаптації їх до вимого сучасного ринку, у 2005 році була додана хромована решітка радіатора.
Базова комплектація
Оснащеність автомобіля залежала від комплектації. Моделі XL, XLT і Chateau пропонувались з електроприводом вікон та замків, CD програвачем, капітанськими кріслами з налаштуванням, тканинною обшивкою та килимовим покриттям. Навіть базова XL модель могла похвалитись кондиціонером повітря. Про безпеку у вантажних версіях дбали антиблокувальна гальмівна система та передні подушки безпеки.
Під капотом
Базовим для Econoline був 4.6-літровий V8 бензиновий двигун на 225 кінських сил та 387 ньютон-метрів крутного моменту. Ним оснащувались модифікації Е-150 та Е-250. Витрата палива з цим двигуном становила 15.0 л/100км у змішаному циклі. Модифікація Super Duty (Е-350) дістався більш потужний 5.4-літровий бензиновий V8 на 255 та 474.5 ньютон-метрів крутного моменту. Витрачав Econoline 16.9 л/100км у змішаному циклі. Для останньої модифікації був запропонований більш досконалий, а відповідно і більш потужний 6.8-літровий V10 двигун на 305 кінських сил та 569.4 ньютон-метрів крутного моменту. Розгін до сотні відбувався за 11.0 секунд. Пару бензиновим двигунам складала чотириступінчаста автоматична коробка передач. Окремо був представлений дизельний 6.0-літровий V8 турбодвигун на 235 конячок та 597 ньютон-метрів крутного моменту для Super Duty. Буксирувальна здатність автомобіля з дизельним силовим агрегатом сягала 4.536 кг. Компонувався він п’ятиступінчастою автоматичною коробкою передач.
