Огляд тест-драйву: Ford Bronco
Повнорозмірний Ford Bronco дебютував у 1966 році. Позашляховик відзначався відносною простотою конструкції, тим не менше, добре підлаштовувався під зовнішні умови та підходив для різної роботи. Загалом, було представлено три покоління, останнє з яких з’явилось у 1980 році. Випуск Bronco припинився у 1966 році. Його правонаступником став Ford Expedition. Представлений автомобіль у трьох комплектаціях. Зовнішність позашляховика навряд чи доцільно судити виходячи з сучасних уявлень про авто красу. Створювався масивний Bronco як робоча конячка, відповідно і виглядав. Ставка робилась радше на витривалість та продуктивність, ніж на зовнішню привабливість. Хоча у 1982 році компанія все ж постаралась причепурити своє творіння. Це дозволило Bronco конкурувати з Jeep Cherokee, Range Rover і Toyota Land Cruiser не лише в плані продуктивності, а й загального сприйняття.
Враження від їзди
Позашляховики 1996 року оснащувались просто, але усе необхідне вони мали. Так як Bronco відзначався значними габаритами та призначався для виконання важких робіт, наголос був зроблений на балансі та стабільності. Автомобілі пропонувались з підключаємим повним приводом та автоматичними колодицями коліс. У базу Bronco входив передній стабілізатор поперечної стійкості. Як опцію можна було замовити задній стабілізатор поперечної стійкості. Важка передня частина кузова та задні амортизатори сприяли стабільності ходу. У комплектації XLT стандартно передбачався круїз-контроль. Загалом, Bronco вигідно виділявся на фоні конкурентів. Він міг похвалитись інноваційними, для свого часу, елементами, до переліку яких входила система підвіски, спеціально розроблена Ford. Завдяки їй, водій мав винятковий контроль як при їзді по відкритим шосе, так і при пересуванні по бездоріжжю. Не бракувало цьому велету і комфорту. Двигуни працювали на диво тихо. Базовим силовим агрегатом для моделей 1996 року був 5.0-літровий V8. Як більш потужна версія пропонувався 5.8-літровий V8. Буксирувальна здатність автомобілів обмежувалась 8818.5 кілограмами.
Детально про автомобіль Ford Bronco
Інтер’єр
Оснащення та оздоблення Bronco 1996 року залежало від комплектації. Загальними елементами інтер’єру позашляховиків стали: передні ковшеподібні крісла, зручні задні сидіння та підсвітка бардачка. Як опції для усіх моделей пропонувались автоматичне кондиціонування повітря та електропривод вікон. Модель XLT вирізнялась: аксесуарним дзеркалом пасажира, телескопічним кермом та переднім пасажирським сидінням з підтримкою попереку. На додачу покупець отримував: капітанські крісла з двома режимами налаштування, сітку вантажного відсіку, повнорозмірний відсік у підлозі, лампу для зчитування дорожньої карти, верхній плафон та аксесуарне дзеркало водія. У моделі XL розважати людей була покликане AM/FM стерео. Моделі XLT і вище пропонували AM/FM/касетний аудіо програвач. Сидіння базової моделі оздоблювались вінілом, у той час, як XLT та Eddie Bauer отримали тканинну обшивку. Як окрема опція для моделей вищої комплектації була передбачена шкіряна обшивка.
Екстер’єр
Екстер’єр моделей 1996 року вирізнявся хромованими передніми, задніми бамперами та решіткою радіатора. Стандартно позашляховики постачались з захисними пластинами та запасним колесом. Тонування скла пропонувалось як опція. Комплектація XL пропонувалась зі сталевими дисками коліс, топовій XLT дістались ті ж сталеві колеса, але сріблястого кольору. Литі диски коліс були опцією. Модель XLT могла похвалитись чорними боковими молдингами.
Базова комплектація та опційне обладнання
Позашляховик представлений у трьох комплектаціях: XL, XLT та Eddie Bauer. До бази усіх останніх Bronco входили: буферна підніжка, підсилювач керма, електронні гальма та кондиціонер повітря. Що стосується питання безпеки, то тут передбачались антиблокувальні гальма та подушка безпеки водія. Популярними опціями були шини для бездоріжжя, тягово-зчіпний пристрій та функція дистанційного доступу до автомобіля.
Під капотом
Моделям 1996 року залишилось всього два бензинових двигуна. Базовим силовим агрегатом був 5.0-літровий V8 на 185 конячок. Пару двигуну складала п’ятиступінчаста механічна коробка передач. Розгін з цим двигуном відбувався за 16 секунд. Витрата палива перебувала на рівні 20 л/100км у міському та 16.0 л/100км у заміському циклах. Більше потужності пропонував 5.8-літровий V8 з 210 конячками. Сотні позашляховик досягав за 14 секунд, витрачаючи 22 л/100км у міському та 16.5 л/100км у заміському циклах. Компонувався двигун чотириступінчастою автоматичною коробкою передач.
