Огляд тест-драйву: Volvo 240
Незважаючи на те, що перші Volvo 240 надійшли у продаж у 1974 році, автомобілі досі користуються попитом. Серія 240 стала однією з найуспішніших в історії Volvo і тривалий час займала перше місце з продажу. Представлені автомобілі у кузові седан та універсал. За час існування дводверний седан 242 та чотридверний 244 пройшли декілька редизайнів, в результаті яких отримали підвіску зі стійками MacPherson та оновлений передок. Універсал 245, створений на основі моделі 140, залишався відносно незмінним. Хоча, переобладнання салону стосувалось всіх представників серії. Поступово автомобілі ставали більш комфортними. В результаті оновлень 1981 року, з’явились моделі з приставкою «s». Спритні 240s мали успіх в автоспорті, вигравши European Touring Car Championship. Але базові 240 не мали нічого спільного з азартної їздою. Скоріше навпаки, їх власниками ставали люди, які прагнули отримати ударостійкий і місткий транспортний засіб. Нажаль, габаритні 240 підводили в плані управління та економії. Останні моделі зійшли з конвеєру у 1993 році. Але завдяки якості збірки та надійності, вони вражають своєю витривалістю. По стилю 240 не вписуються у сучасні параметри привабливості. Між тим, автомобілі з легкістю компенсують це практичністю.
Враження від їзди
Автомобілі 240 завжди пропонували комфортну їзду за рахунок підвіски зі стійками MacPherson. Налаштувавши відповідним чином амортизатори та стабілізатори поперечної стійкості, від автомобіля можна було добитись більше спритності. Між тим, при сильному навантаженні седани та універсал схильні до просідання. 240 добре притримуються дороги. Рульове управління реєчного типу відзначалось непоганою точністю, але витвором мистецтва його не назвеш. По правді кажучи, легке управління з підсилювачем це саме те, що полюбляють водії транспортних засобів на кшталт Volvo 240. Седани та універсал - це сімейні автомобілі і зі своїми обов’язками справляються відмінно. Основна перевага, або навіть сила, автомобілів Volvo 240 полягала у незнищенності. Високоміцний, нержавіючий корпус зробив 240 зіркою серед потриманих автомобілів. Представники 240 серії, безумовно, протримаються довго, якщо не використовувати їх як гоночні автомобілі. Впевненості власнику додають витривалі, продуктивні двигуни. Але покупцеві варто бути насторожі схильності автомобілів до витоку масла.
Детально про автомобілі Volvo 240
Базова комплектація та опційне обладнання
Автомобілі, які випускались у минулому сторіччі, не доречно порівнювати з сучасними транспортними засобами в плані оснащення. Але Volvo 240 пропонували вкрай обмежений перелік стандартних елементів. Так, до оснащення базової моделі увійшли: кондиціонер, касетний програвач, який замінив AM радіо, центральний замок та обігрівач. Модель GL пропонувалась з гідропідсилювачем керма та антиблокувальною гальмівною системою. Топова GLE додавала: електропривод вікон, литі диски коліс, люк даху та шкіряну обшивку як опцію. У 1990 році гідропідсилювачем керма та антиблокувальна гальмівна система були додані до бази початкової моделі. Подушки безпеки запропоновані в якості елементів стандартного оснащення у 1992 році і лише для моделей вищої комплектації.
Під капотом
Седани та універсали 240 отримували однакові двигуни, а от показники прискорення та витрати пального були різними. У силовому переліку зустрічались дизельні та бензинові двигуни, хоча останніх було значно більше. Універсалу дісталось аж вісім бензинових двигунів. 2.0-літровий чотирициліндровий двигун на 101 кінську силу до сотні універсал розганяв за 14.0 секунд. Витрата палива становила 9.5 л/100км. У пару йому дісталась чотириступінчаста механічна коробка передач. Його 2.3-літровому колезі зі 110 конячками, щоб розігнати універсал, потрібні були 13.0 секунд. Витрата палива дорівнювала 9.9 л/100км. Цей та наступні двигуни компонувались п’ятиступінчастою механічною коробкою передач. 2.1-літровому чотирициліндровому двигуну вдавалося розігнати автомобіль за 12.5 секунд, витрачаючи 11.8 л/100км. З 2.3-літровим силовим агрегатом на 131 кінську силу універсал сотні досягав за 11.0 секунд. Втрата палива перебувала на рівні 10.0 л/100км. У версії Turbo на 155 кінських сил розгін відбувався за 9.0 секунд, витрата палива перебувала на рівні 11.6 л/100км. У 1985 році до бензинового переліку приєднались один 2.0-літровий двигун на 112 конячок та два 2.3-літрових на 113 та 116 кінських сил. Останньому для розгону потрібно було 12.5 секунд. Витрата палива становила 9.4 л/100км. Двигуну зі 113 кінськими силами вдавалося розігнати універсал за 13.0 секунд, витрачаючи 10.4 л/100км. Їх 2.0-літровий колега з 112 кінськими силами з розгоном справлявся за 13.0 секунд. Витрата палива складала 9.7 л/100км. Що стосується дизельного переліку, то він складався всього з двох представників. Спочатку з’явився 2.4-літровий шестициліндровий двигун на 82 кінських сили. Його потужності вистачало для розгону за 18.2 секунди. Витрачав він 7.9 л/100км. У 1985 році компанію йому склав 2.4-літровий шестициліндровий двигун на 79 кінських сил. Розгін відбувався за 17.5 секунд. Витрата палива дорівнювала 8.2 л/100км. Силовий перелік седанів був менш вражаючим. На двох седани отримали лише п’ять бензинових та два дизельних силових агрегати. Бензиновий перелік розпочинався з 2.0-літрового двигуна на 101 конячку. Седани з ним розганялись за 13.5 секунд, витрачаючи 9.2 л/100км. Компанію двигуну склала чотириступінчаста механічна коробка передач. Одразу за ним розташувався 2.3-літровий двигун на 110 конячок. Він розганяв седани за 12.5 секунд, витрачаючи 9.7 л/100км. Представлена Turbo версія зі 155 конячками розганялась за 9.0 секунд. Витрата палива становила 11.0 л/1000км. У 1985 році були представлені два 2.3-літрових двигуна на 113 та 116 кінських сил. З першим розгін відбувався за 12.6 секунд. Витрата палива становила 10.1 л/100км. Другий дозволяв седанам досягти відмітки у 100 км/год за 12.1 секунд, витрачаючи 9.2 л/100км. Дизельних двигунів, як і у випадку з універсалом, було два. 2.4-літровий шестициліндровий силовий агрегат на 82 кінських сили розганяв седани за 17.5 секунд, витрачаючи 7.5 л/100км. 2.4-літровий шестициліндровий двигун зі 79 конячками, який з’явився у 1985 році, розганяв автомобілі за 16.5 секунд, витрачаючи 7.8 л/100км. У седанів та універсалів привід був на задні колеса. Як опція була запропонована чотириступінчаста автоматична коробка передач.
